Телефон: +380667721002
: м. Київ, вулиця Пушкінська, 7
: м. Київ, вулиця Срібнокільська, 1А
: м. Київ, вул. Русанівська набережна, 4
Кошик порожній
У кошику товарів: 0
Головна > Конкурс "Давай, Пиши!" > Анся і Диво-край. Авторка - Дрягун Ясна

Анся і Диво-край. Авторка - Дрягун Ясна

7 квітня 2020 р. 19:33
   Вітаю вас у Диво-краї. Тут все сяк-так. Диво-край це місто першого квітня, тобто тут дуже смішно і дуже весело.
    О, погляньте, ось котик на задніх лапках. А он рибка на дереві вже достигла. А зайчик хоче злетіти на морквинках. В нього це добре виходить. Я бачу: він радий, що злетів!
   Настало літо і дівчата по вулиці літають. От самі подивіться: дівчатка літають на чарівних спідничках. Це правда! Точно вам кажу.
   Ой, забула вам сказати, що у цій країні навіть торбинки вміють розмовляти. Я сама нещодавно чула…
   Рушаймо далі, я вас познайомлю з Диво-краєм..
   О, як красиво! Подивіться, яка красива медуза, на ній ще й сердечка! Оце клас!       Але вона не в морі, вона літає! Так-так -  це правда!  Ви тільки гляньте – морозиво літає! Ой, ні. То летить до мами-медузи маля-медузеня. А маля, на відміну від мами, в різнокольорових крапочках.
   Ви бачили? Щойно повз мене пролетіли модні черевики. Давайте зайдемо до магазину.. Гм… О, тут є сумочка у вигляді чайника, і ті самі черевики-літуни. Навіть будинок перевернутий. Це якась казка!
 
   А як же з’явився цей Диво-край? Хочу вам розповісти його секрет.
   Знайомтеся -  ось Софія і Саша – це дві вишеньки.

   - Привіт Софія і Саша!
   - 
Привіт Анся! – відповідають вишеньки мені.  А Анся – це  маленька дівчинка, яка дуже хотіла  стати феєю.
   Одного дня Анся  вирішила піти до чарівника Диво-краю. Коли  дійшла до нього, то була втомленою, але дуже веселою.

   - Добрий день, дівчинко. Хто ти така? – запитав чарівник.
   
Добрий день. Я Анся! А ви хто? – запитала дівчинка  маленького кумедного гнома.
   
Я Чарівник-Мандрівник. Навіщо ти тут? – далі продовжував гном-чарівник.
   
Я…я дуже хочу стати феєю.
   - 
Але це не просто.
   
А як це зробити? – зацікавлено запитала Анся.
   
Тобі потрібно потрапити до країни Сонячної Феї і взяти у неї промінчик сонця. А потім попрямувати до країни Місячної Феї і попросити світло місяця. Послухала Анся чарівника і пішла шукати країну Сонячної Феї.
   На її шляху зустрілася величезна квітка і малесенька-малесенька дівчинка із крильцями на спині.

   - Вибачте, а ви часом не знаєте, де країна Сонячної Феї? – запитала Анся у малої.
   
Звичайно знаю! Я у ній живу. – відповіла дівчинка із крильцями. - Ходімо зі мною. Я тобі все покажу.
   - Он туди ми підемо,  подивись, - показала  пальцем  в далину мала фея. – А як тебе звуть?  - запитала Анся у феї.
   - Мене звуть Кікі. А моя мама – королева цієї країни, тобто вона і є Сонячна Фея, яку ти шукаєш. Ходімо, я тебе з нею познайомлю. Впевнена, що ви подружитесь. По дорозі до королеви  Анся та маленька феєчка потрапили під дощ із цукерок і печива.   
 
   Сонячна Фея (як потім вияснилось,що  звати її пані Черрі) зустріла  дівчаток і пригостила печивом і кармельками.
   Анся попросила в пані Черрі сонячний промінчик, а Сонячна Фея звичайно, подарувала його цій чудовій дівчинці.
   Анся попрощалася зі своїми новими подружками, подякувала за сонячний промінчик і вирушила далі шукати іншу країну – країну Місячної Феї.
   Анся йшла-йшла, аж бачить – місячний дощ! Дівчинка зацікавлено пішла далі… Бачить: перед нею величезний стовп, а на ньому – справжнісінький місяць. Це ж місяць всієї планети земля. Який же він гарний!
  Раптом Анся почула тоненький голосок, який лунав десь із низу. Нахилившись, дівчинка побачила маленьку дівчинку з срібним ковпачком на голові.
  Коли Анся познайомилась із дівчинкою, то виявилось, що звати ї Мімі. У Мімі мама теж королева країни – Місячна Фея.
   Мімі провела дівчинку до своєї мами, яку звали місіс Луна. Місячна Фея начаклувала місячний дощ . Це було печиво у вигляді півмісяців. Господиня Місячної країни пригостила Ансю печивом та  фірмовим місячним чаєм. І, звичайно, місіс Луна не могла  не дати дівчинці місячний промінчик.
   Місіс Луна зі своєю донечкою Мімі попрощались із Ансею.
   Якою ж щасливою була дівчинка! Вона все знайшла, що просив зібрати чарівник!
   Анся хотіла вже прямувати додому, аж тут!!! Піднявся сильний вітер і її понесло-понесло прямісінько до чарівника. Дівчинка не встигла й оком кліпнути, як гном-чарівник був біля неї.

   - Ти принесла сонячний промінчик?- суворо запитав гном.
   
Так! – радо відповіла дівчинка.
   
А місячний промінчик? – вже лагідніше запитав чарівник.
   
Звичайно!
   - 
Тоді чого ж ми чекаємо? Давай розпочинати!
   - 
Давайте! Давайте! – сплеснула в долоні Анся. Чарівник взяв із рук дівчинка два промінці -  золотий сонячний та срібний місячний. Далі він промовив чарівні слова «Дякую», «Будь ласка», «Привіт» і наказав Ансі заплющити очі.
   - Відкривай очі! Тепер ти – справжнісінька фея – радо сказав гном-чарівник.  Анся не могла повірити в таке щастя. І швиденько побігла поділитися радісною новиною зі своїми подружками – вишеньками.
   - Соня! Саша! Ура! Я тепер – фея! – підстрибуючи  прокричала Анся.
  
 - Ура! Ми так раді за тебе! – зраділи Соня і Саша.
   - 
Ой, я так зраділа, що не подякувала гномові-чарівнику. Подруженьки, ходімо зі мною до нього, будь ласка! Дівчинка з подружками начаклувала чарівних грибів і віднесла гномові.
   Подружки й не помітили як надворі стало вечоріти, а вони були далеко від дому.
Анся-фея швиденько начаклувала маленький готель, в  якому подружки солодко заснули, втомившись від  цікавого чарівного  дня.
   Анся відчула, як теплий сонячний промінчик ласкаво лоскоче її щічку. Це, мабуть, чарівник якесь завдання їй знову дасть?!
   Аж ні! Це мама ніжно торкається до донечки і будить її після солодкого сну….
   Отже, секрет від Ансі, як потрапити в Диво-край: у своїх кольорових солодких снах можна подорожувати до будь-яких чарівних країн.
   А зараз гайда із мамою пити чай з медом…
   Доброго ранку!