Телефон: +380667721002
: м. Київ, вулиця Пушкінська, 7
: м. Київ, вулиця Срібнокільська, 1А
: м. Київ, вул. Русанівська набережна, 4
Кошик порожній
У кошику товарів: 0
Головна > Конкурс "Давай, Пиши!" > До Касімбаті! Авторки - Ліза та Грета Семидочні

До Касімбаті! Авторки - Ліза та Грета Семидочні

28 травня 2020 р. 17:22
   У африканській країні Танзанії в місцевості Серенгеті було дуже сухо і навіть у сезон дощів води на усіх не вистачало. Тут мешкало плем’я шатéпів. Шатепи шанували і піклувалися про священну для них тварину – Леопарда. У них в народі жила самка леопарда на ім’я Сіма́ла. Час від часу шатепи приносили їй жертву, а вона на знак подяки захищала їх від інших хижаків.
   Одного дня повз шатепів проходило мандруюче плем’я масаїв. Вождь шатепів спитав у вождя масаїв:
   – Вождю, чи не міг би ти розказати, куди ваш народ мандрує?
   – Ми мандруємо до найпрекраснішого місця в Танзанії. Зветься це місце Касімба́ті! У ньому є все, що потрібно людям і тваринам для життя. Але туди дуже довга і важка дорога! Касімбаті на іншій стороні Танзанії,
– відповів вождь масаїв. І вони пішли далі.
   Наступного дня вождь шатепів зібрав усе плем’я і сказав:
   – Завтра ми розпочнемо довгу й далеку мандрівку до найпрекраснішого місця в Танзанії – Касімбаті!
   Плем’я зібралось у дорогу і наступного дня вони вирушили. Вони йшли днями і ночами, іноді зупинялися, щоб перепочити. Дітям було дуже важко іти довго майже без відпочинку. Коли діти знесилювались, то віслючок Сакéт, онучки мудреця цього плем’я, віз їх на своїй спині, щоб вони перепочили і щоб могли далі йти самі.
   Настав вечір. Потім шатепи принесли жертву Сімалі і коли вона їла один з шатепів помітив, що вона вагітна. Плем’я дуже зраділо, що у них буде більше захисників й священних тварин.
   Незабаром на світ з’явилися четверо малят леопардів, три хлопчики і одна дівчинка.
   Наступного дня шатепи вирушили і дорогою придумали імена для малят: найстаршого хлопчика вони назвали – Ватажок, хлопчика який народився другим вони назвали – Бешкетник, бо він часто бешкетував, дівчинку вони назвали – Грайка, бо вона дуже часто гралась із братами. Наймолодшого хлопчика назвали Страх, бо він багато боявся.
   Минуло два місяці, малята підросли. Коли плем’я йшло, на нього напали плямисті гієни і Сімала захистила плем’я, але після бою вона була дуже знесилена і поранена. Настала ніч. Повз сплячих шатепів проходили браконьєри і побачили леопардів. Вони підійшли ближче і один з браконьєрів сказав:
   – Дивись які гарненькі! За їхнє хутро можна добряче заробити!
   Коли браконьєри прицілились леопарди їх почули і прокинулись. Вони вистрілили у Сімалу, а малята злякалися і далеко втікли. Коли плем’я прокинулось, то побачило, що леопарди зникли! Тоді вождь сказав:
   – Ми любимо і поважаємо леопардів, але нам треба йти далі, тому нам треба швидко знайти нових захисників! А зараз вирушаємо!
   Дорогою шатепи натрапили на стаю гієнових собак і мудрець звернувся до вождя:
   – Ми можемо приручити цих собак, бо вони сильні і розумні. Їх легше приручити ніж інших хижаків.
   – Так,
– відповів вождь.
   Тож плем’я приручило гієнових собак і у кожній сім’ї був один собака.
   Минуло декілька днів. Почався сезон дощів. Шатепам треба було переходити бурхливу річку. Коли вони підійшли до неї, побачили, що течія дуже сильна і вони не зможуть переплисти на інший берег. Шатепи побачили слонів які збирались переходити річку і мудрець сказав:
   – Зараз слони спокійні і я гадаю, що вони можуть нас перевезти на інший берег.
   Люди і собаки сіли на слонів і перепливли річку. Дітям дуже сподобалось! Потім шатепи йшли ще один день і побачили гарне й затишне місце з деревами, озерами і фруктами – Касімбаті.
   – Ми прийшли!!! – сказав вождь. І всі дуже зраділи!
   Коли вони зайшли, то побачили чотирьох леопардів і діти вигукнули:
   – О, це ж Втатажок, Бешкетник, Грайка і Страх!
   І плем’я зраділо, що леопарди знову з ними. Потім шатепи побачили масаїв і втретє зраділи!
   Вони ще багато багато століть жили тут, і у них з’явилася традиція кожного року святкувати і згадувати той день, коли вони прийшли до Касімбаті: вони дарували один одному три подарунки, щоб кожен міг три рази зрадіти як тоді, коли вони прийшли сюди у чудове місце на землі – Касімбаті.