Телефон: +380667721002
: м. Київ, вулиця Пушкінська, 7
: м. Київ, вулиця Срібнокільська, 1А
: м. Київ, вул. Русанівська набережна, 4
Кошик порожній
У кошику товарів: 0
Головна > Конкурс "Давай, Пиши!" > Емоції. Авторка - Саша Скрипнік

Емоції. Авторка - Саша Скрипнік

8 травня 2020 р. 14:00
     Жила собі 11-річна дівчинка в будинку зі своє сім’єю: мамою, татом собачкою та братом.Саму дівчинку звали Юля. Вона ходила до 5 класу і вчилася дуже старанно. Але одного звичайнісінького дня у Юля був ну просто вибух емоцій!
     Почалося все з того, що дівчинка прокинулась у своїй чарівній кімнаті (так вона її називала) і пішла снідати яєчнею з ковбасою та чаєм. Юлі подобався такий сніданок, особливо коли мама робить яєчню з веселою мордочкою. Але цього ранку дівчинка почала обурюватись на всілякі дрібниці, наприклад на те, що мордочка зроблена нерівно, а чай якийсь несмачний. Мамі це не сподобалось і вона запитала у Юлі, що трапилось. На лиці у дівчинки було начебто на лобі написано, що "у мене поганий день", але мама не зрозуміла, що коїться і дівчинка обурилась, оскільки ніхто не зрозумів, що у неї з настроєм.
     Правду кажучи й сама Юля не дуже розуміла, що з нею коїться!
     "Ну що, так важко зрозуміти, що я засмучена?" - крикнула Юля. "Ні, ми ж не вміємо думки читати!" -обурився брат Юлі, якого звали Стінг. "Час їхати до школи" - сказали гуртом тато й мама не зважаючи на сперечання Юлі і Стінга. "Зараз" - сказали хором діти. Обоє спустились із опущеними бровами і написом на лобі: "мене не чіпати, я надувся".
     Вся справа в тому, що у Юлі в голові було крісло, на яке по черзі сідали майже всі емоції. Але сьогодні в них все переплуталось і вони ніяк не могли вирішити, хто слідуючий сидітиме, поки місце займала злюка. І тому весь день у Юлі не вдався. По дорозі до школи Юля і Стінг сперечались постійно, навіть з приводу таких дрібничок як то, що на траві сидить кішка, а не собака, чи по вулиці йшло 2, а не 3 людей. Коли Юля приїхала до школи, то її чекав неприємний сюрприз, у дівчинки була контрольна з математики. Оскільки дівчинка не підготувалась, то й написала її погано. Від цього ще більше засмутилась, а емоції в голові розсварилися в друзки. Врешті, коли дівчинка приїхала додому, то навіть не  привіталась з сім'єю, а просто пішла до своєї кімнати.
     Юлі було дуже цікаво, що з нею коїться? Та ні вона, ні її сім'я цього не розуміли. Наступного дня дівчинка була то сумна, то весела, то раптом ставала зла. У Юлі був такий же день, як і попередній. Ввечері перед сном емоції в Юлиній голові так посварилися, що ладні були уже порозходитись і піти геть далеко-далеко. Юля лягла у своє ліжечко, коли раптом до неї підійшов її собака, якого звали Сімон і заговорив. Дівчинка аж підскочила від несподіванки. А Сімон сказав ось що:
"Юля, тобі потрібно помирити свої емоції, інакше ти можеш стати як чорно-біла картина, гав!". Дівчинка була збентежена, але дослухалась до поради свого пса. Вона придумувала план дій, як же заглянути до своєї голови і помирити свої емоції. Бо знала що останнє зробити не просто, вона частенько бувала в такій же ситуації з своїм братом.
     Знову на поміч прийшов Сімон. Вони разом побудували машину, яка дає змогу побувати в середині своєї голови. Але дія триватиме лише добу, якщо за цей час не впоратись, то можна залишитись там назавжди!
     Це дуже налякало Юля, але ще більше лякало жити як чорно-біла картина. Тому вона все одно пішла і спробувала помирити свої емоції. Та дарма, вони навіть слухати її не хотіли, лише жалілися одна на одну. Тоді дівчинка почала розповідати їм, що кожна з них унікальна і дуже їй потрібна. "Всі ви є надважливі для мене - сказала Юля, - не уявляю свого життя без вас, адже воно стане чорно-білим, або сірим і мені буде дуже погано". Саме ці слова подіяли на емоції і вони помирились.
Дівчинка повернулась зі своєї мандрівки в гуморі, перестала кричати на все і на всіх підряд без причини. А якщо і траплялись моменти, коли їй було сумно чи вона сердилась, то Юля знала, що це одна з її емоцій і їй потрібно дати час. Так вони й жили гуртом, розуміючи, що тільки разом можуть бути щасливими!