Телефон: +380667721002
: м. Київ, вулиця Пушкінська, 7
: м. Київ, вулиця Срібнокільська, 1А
: м. Київ, вул. Русанівська набережна, 4
Кошик порожній
У кошику товарів: 0
Головна > Конкурс "Давай, Пиши!" > Міжгалактичне свято поїдання мух. Авторка - Поліна Перепелиця

Міжгалактичне свято поїдання мух. Авторка - Поліна Перепелиця

17 квітня 2020 р. 16:47
   Був звичайний лiтнiй день. Пiсля нашої пригоди пройшло майже пiв року. Зараз я зi своєю сiм’єю п’ю чай i згадую тi подiї з усмiшкою.
   - Весело тоді було...- з легким сумом промовив я.
   - Нічого, Климе. Я гадаю, у тебе в житті буде ще чимало пригод! - підбадьорила мене мама.
   - Так, онучку, не потрібно сумувати! Ось краще пиріжків улюблених поїж, - як завжди припрошувала бабуся Соля.
   І так проходив кожен наш день, доки бабусі не подзвонили з ТТБ. Я не знаю чому, але після цього дзвінка до мене повернувся мій старий ворог - страх.
   - Ну що там, бабусю? - схвильовано спитав я.
   - Синьоморди повертаються... - ледве чутно пробурімотіла «Пані Соломія».
   - Як повертаються?! - обурився я.
   - Жук з Зайцем отримали сигнал про їх повернення, але навіщо – ми поки ще не знаємо, - пояснила Соломія.
   Не пройшло і п’яти хвилин, як зі свого вікна ми побачили вже знайомі нам прозорі капсули, у яких виднілися синьоморди.
   - Нам терміново потрібно до ТТБ! - вигукнула бабуся Соля.
   У ту ж мить вона схопила мене за руку, і ми вибігли на вулицю. Найближчий люк був за поворотом будинку, тому саме туди ми і скочили. Як виявилось, на нас тут уже чекали наші давні знайомі, тому люк одразу почав м’яко опускатися під землю. Потрапивши до лабораторії таємного товариства, ми з бабусею Соломією, Жуком і Зайцем одразу почали розробляти план, як знову прогнати синьомордів з нашої планети.
   Нарешті план одноголосно утверджений, нам швидко потрібно вийти із лабораторії. Вся наша компанія миттю помчала до виходу, але ми помітили, що наш люко-ліфт був кимось уже зайнятий. Через дві-три хвилини люк опустився у лабораторію. Ви не повірите хто у ньому був – СИНЬОМОРД! Жук, Заєць і наш ватажок бабуня Соломія одразу схопили перше, що опинилося під рукою для оборони, а мені довелося стояти обличчям до обличчя з синьопиким без будь-яких засобів самозахисту. Запала тиша. Ніхто не міг навіть поворухнутися.
   Несподівано голос Синьоморда зазвучав у моїй голові.
   - Ми повернулися на вашу планету...
   - Я це помітив, але як? Я ж наказав вам забути дорогу сюди!
– здається, вголос промовив я.
   - Ми прилетіли до вас з миром, - вже добрішим голосом-у-моїй-голові промовив синьоморд.
   - Що він каже, онучку? - з нетерпінням питала бабуся Соля. І звідки вона дізналася про те, що ця потвора зі мною розмовляє?
   - Кажуть, що з миром прилетіли, - відповів я.
   Я добре пам‘ятаю, що в мене ще щось хотів запитати Жук, але синьопикий знову заволодів моїм розумом.
   - Ми прелитіли, щоб улаштувати Міжгалактичне свято поїдання мух, - промовив інопланетянин.
   - Що-що улаштувати? - не стримуючи сміху запитав я.
   - Міжгалактичне свято поїдання мух, - відчеканюючи кожну букві сказала синя жаба. - Ми його вигадали після першого візиту до вашої планети.
   - Климе, що він так довго тобі бурмоче?
- поцікавився Заєць.
   - Він каже, що прилетів сюди заради свята поїдання мух, - пояснив я.
   - Нам треба порадитися! – сказав я, і різким рухом розвернувся до своїх.
   Інопланетянин, очевидно, не заперечував, бо не став нас затримувати.
Наша нарада тривала десь пів години. Синьоморд весь цей час терпляче чекав неподалік, час від часу ловлячи своїм довжелезним язиком мух, які хтозна звідки тут беруться.
   Урешті-решт ми дозволили їм провести своє свято на Землі, але виявилось що їм ще дещо було потрібно...
   Їх свято зветься «Міжгалактичне свято ПОЇДАННЯ МУХ», тому логічно, їм були потрібні мухи. Багато-багато мух, адже головний синьоморд привів усіх членів їх планети.
   - Нам потрібен новий план, бажано якомога швидше!!! - запанікувала Пані Соломія.
   І не дарма запанікувала, бо перед нами нізвідки взялося стадо голодних синьомордів, які плямкали своїми голодними ротами.
   - У мене є ідея! Ми можемо за допомогою часольоту зупинити час, щоб люди не бачили цього свята (бо злякаються). Провести його можемо у пустелі, бо там багато місця. А мух ми наловимо так, як і минулого разу.
   Мій план усім сподобався, і тому ми одразу приступили до його виконання.
   Вже підготувавши усе до свята, ми оголосили його відкритим.
   Як виявилось пізніше, синьоморди непогано готують. Вони з легкістю приготували десятки різноманітних страв із комах! Уперше в житті ми побачили і покуштували засмажених, запечених і зварених мух, які були зроблені самими синьомордами. Мені найбільше сподобалися смажені мухи у клярі із соковитих ніжок лугових коників.
  Сподіваюсь, це було не останнє моє «Міжгалактичне свято поїдання мух».