Телефон: +380667721002
: м. Київ, вулиця Пушкінська, 7
: м. Київ, вулиця Срібнокільська, 1А
: м. Київ, вул. Русанівська набережна, 4
Кошик порожній
У кошику товарів: 0
Головна > Конкурс "Давай, Пиши!" > На Місяць. Авторка - Поліна Івінська

На Місяць. Авторка - Поліна Івінська

2 травня 2020 р. 14:20
   В місті Тітусвілл, що у штаті Флорида, мешкала дівчинка, що мріяла полетіти в космос і щовечора, перед тим як лягати спати, сиділа на підвіконні і розглядала зірки. Звали цю дівчинку Клара.
   Клара захоплювалась зірками, космосом і всім, що було з ними пов*язане. Вона навіть сама сконструювала космічний зонд. Ніхто не вірив, що він дієздатний, але Клара не збиралася це доводити, вона хотіла приберегти космічний зонд на потім.
Щороку Клару на літніх канікулах відправляли в табір і вона завжди брала зонд з собою. Одного разу Кларі в табір зателефонувала мама і повідомила, що сьогодні люди вперше зможуть полетіти на місяць. Клару це сильно обурило. Вона все життя мріяла про це, а тепер навіть по телевізору не зможе подивитись!
   Клара мала звичку, коли злиться, або про щось задумалась, водити пальцем навколо шраму на лівій руці. Цього разу навіть не помітила, що вела не навколо, а по шраму. Коли вона довела до кінця третього кола, то відчула начебто ЇЇ смикнуло, а потім потягло. ЇЇ тягло і вона бачила тільки розмиті кольорові плями, а потім різко зупинилася і мало не впала. Клара встигла схопитися за щось, що виявилося дверною ручкою. Над дверима був напис: «Космічний центр імені Джона Кеннеді», чорний вхід.
   Клара натисла на ручку і відчинила двері. За ними простягався коридор з безліччю дверей. Клара рушила коридором уперед , читаючи назви на дверях, але жодна її не зацікавила. Аж ось їй на очі трапила табличка з написом «Комора для зберігання космічних скафандрів». Клара відчинила двері і знайшла поличку з найменшим скафандром на якому була наліпка з написом «140 см». Клара взяла скафандр  і побігла по коридору на кожному роздоріжжі зупиняючись, щоб роздивитися вказівники на стінах і так вийшла на стартовий майданчик No 39.
Дальньому кінці майданчика стояла групка людей, які щось обговорювали і Клару не помітили. В самому центрі стояв великий космічний корабель. Вхід до нього був відкритий. Клара перевірила чи достатньо кисню в її балонах і тихенько зайшла в корабель. Він був достатньо великим і в ньому було дуже багато місця, де можна заховатися. Клара обрала найзручніше місце і залізла туди, перед тим прихопивши трохи їжі із корабельних запасів.
   Через деякий час Клара почула кроки і потім клацання, яке могло означати, що космонавти пристебнули ремені безпеки. Потім – зворотній відлік, який міг означати тільки те, що зараз вони полетять. «А мої батьки навіть не здогадуються, що я теж зараз полечу», подумала Клара.
   Почулося «Пуск!». Клару сильно притисло до підлоги і вона відчувала, що здіймається вгору просто з надзвичайною швидкістю. Потім потихеньку все вирівнялось і Клару перестало притискати до підлоги. Вона позручніше вмостилась і дуже жаліла, що не може вийти і подивитися в ілюмінатор.
   І ось, одного чудового дня, Клара раптом відчула, що вони об щось стукнулись. Спершу Клара злякалась, що в них влучив метеорит, але потім відчула, що вони більше не летять. Це могло означати тільки одне – вони прилетіли на Місяць! Клара почула голоси і кроки, а потім все стихло. Тепер можна вийти.
   Клара вилізла зі свого сховку, розім»ялася і одягнула скафандр. Спустилася по сходинках вниз і підстрибнула. У неї було таке відчуття, ніби вона стала метеликом і може літати! Клара пострибала до місця, де космонавти щойно встановили прапор. Оскільки в Клари не було власного прапора, то вона вирішила цей поставити повторно. Вона витягла прапор і здивовано подивилася на ту його частину, що була під землею. Замість того, щоб бути в пилюці, та частина була чорна від землі і волога.
   Клара пострибала назад до корабля, зайшла в нього, порилася в ящиках і витягла насіння. Повернувшись до прапора, кинула насінинку в ямку, повернулася на корабель і знову заховалась. Пловернулися інші космонавти і вони вирушили додому.
   Коли корабель сів і космонавти вийшли, їх вітало дуже багато людей. Тож Клара вийти не могла. Вона зачекала поки люди розійдуться і потім вийшла. Залишивши скафандр, вона три рази провела пальцем по шраму, думаючи при цьому про мамин робочий кабінет вдома. Її смикнуло і потягло. І ось вона прилетіла і гепнулась прямісінько на підлогу, тому що цього разу їй не було за що схопитися. Да, шрами – не дуже надійний спосіб пересування. В кабінеті нікого не було. На столі лежала фотографія, на ній було написано «Космічний зонд». Клара перевернула фотографію і побачила зображення – прапор на Місяці, а біля нього – маленький дубок. «Мабуть я запустила свій зонд , коли вперше скористалась шрамом як засобом пересування» подумала Клара. І посміхнулася.