Телефон: +380667721002
: м. Київ, вулиця Пушкінська, 7
: м. Київ, вулиця Срібнокільська, 1А
: м. Київ, вул. Русанівська набережна, 4
Кошик порожній
У кошику товарів: 0
Головна > Конкурс "Давай, Пиши!" > Незвичайний улюбленець. Автор - Давид Охрімик

Незвичайний улюбленець. Автор - Давид Охрімик

15 квітня 2020 р. 10:45
   Кожної весни, після свята Великдень, ми їдемо на машині в село. Подорож займає близько трьох годин і мені завжди в дорозі нудно. Але саме ця поїздка стала для мене важливою.
   В селі немає високих будинків, великих магазинів та кінотеатрів. Ти, начебто, потрапляєш до величезного парку – настільки все зелено та яскраво. І, хоча ми живемо не в квартирі, а в невеличкому будинку за межами міста, все одно, в селі почуваєш себе зовсім по іншому. У наших родичів дуже багато тварин, тож я можу похвалитися друзям, що бачив майже всіх свійських тварин наживо. Ба більше, багатьох з них годував та гладив. Ось тільки величезного індика побоююсь, він надувається мов куля і зкоса на мене поглядає. А маленьких кроленят мені дають потримати. Вони такі м’якенькі, що хочеться їх безкінечно гладити.
   Цього року я вперше побачив маленьких курчат, які бігали в траві за невеличкою загорожею. Мені дозволили до них зайти налити свіжої водички. Коли я ставив мисочку з водою, найжовтіше курчатко заскочило мені на ногу і вмостилося. Курча зовсім не боялось і не відходило від мене цілий день. Настав час їхати додому. Я вийшов із загорожі і тут курча так голосно почало пищати за мною, що я просто не міг відійти. Наші рідні напрочуд добрі люди і вони вирішили подарувати мені пташеня. На моє превелике здивування батьки погодились! Дорогу додому я навіть не помітив, адже у коробці віз жовтенького кругленького друга.
   - Мамо, а це півник чи курочка? – поцікавився я.
   - Синку, ми зрозуміємо це коли курчатко підросте. Я сподіваюсь що курочка, будуть у нас домашні яєчка.А татко почав говорити щось про бульйон. Я не зовсім зрозумів, мабуть, він просто зголоднів в дорозі.
   - А як же мені його назвати?
   - Вигадай таке ім’я, яке підійде і хлопчику і дівчинці. – запропонував тато. Я довго дивився на яскраво жовте пташеня і вигукнув:
   - Сонечко! Я назву його Сонечко! – так інколи мене називає мама. Ось так і з’явився у мене незвичайний домашній улюбленець. Кожного дня я проводив багато часу на подвір’ї зі своїм курчам. Одного разу я відволікся ненадовго і цим скористався сусідський кіт. Він почав підкрадатися до Сонечка і хотів його поцупити. Я дуже вчасно повернувся! Вперше відчув, що мати домашнього улюбленця це велика відповідальність.
    Пройшло небагато часу, курча підросло і ми зрозуміли, що це півник. Тепер сусідський кіт боїться сунути свого носика на наше подвір’я. Сонечко миттю його прожене.
    Ми з  півником стали справжніми друзями і потрапляли в цікаві пригоди. Але це вже інші історії