Телефон: +380667721002
: м. Київ, вулиця Пушкінська, 7
: м. Київ, вулиця Срібнокільська, 1А
: м. Київ, вул. Русанівська набережна, 4
Кошик порожній
У кошику товарів: 0
Головна > Конкурс "Давай, Пиши!" > Оповідання. Авторка - Вікторія Білас

Оповідання. Авторка - Вікторія Білас

7 травня 2020 р. 9:57
Солодкі сни
 
     Якось моя подруга Марічка розповіла про таємний спосіб, який мав би зробити мої сни солодкими. Вона порадила взяти цукор і насипати його на подушку, а  для кращого результату - наїстись цукерок, що я й зробила. Лежачи у ліжку, уявляла якими ж солодкими будуть мої сни. Але, на жаль, вночі було далеко несолодко. Я прокинулась від жахливого болю у животі. «Може не варто було їсти стільки солодощів?», - подумала я, ідучи до мами. Вона дала мені пігулку та біль пройшов.
Наступного дня я запитала у подруги чи все мало бути саме так, але Марічка відповіла, що це був звичайний жарт.
     Ну нічого, подумала я, можливо, подруга Надійка знає чудодійний рецепт солодких снів. Щоб досягти успіху, вона порадила рахувати слоників перед сном. Прийшов час спати, і я взялася рахувати: один слоник, два слоники, три, чотири… і не помітила як заснула, але солодкі сни мені так і не наснились. Зранку я прокинулася і дуже засмутилася, адже жоден із способів не працює.  
     Цілий день в мене був зіпсований настрій. Прийшовши додому після школи, я виконала домашні завдання, навела лад у кімнаті, допомогла мамі приготувати вечерю, помила посуд, попила чай з цукерочкою і трішки втомлена, пішла до своєї кімнати. Прочитала розділ улюбленої книги і навіть  встигла написати віршик.
А вже зранку я із захопленням розповідала  мамі який чудовий сон наснився мені цієї ночі. Я побувала в королівстві шоколадних тістечок, різнокольорових льодяників та зимовому палаці морозива. Все ж було так просто! Тепер у мене є власний спосіб здобування солодких снів.

 
Глина
 
     Якось, лежали поруч пісок і глина.
     «Що це в мене за сусідка? Бура і некрасива, кому ж вона потрібна? Вона зовсім не така, як я! Я гарний і золотистий, дуже потрібний в будівництві, і не тільки!», - роздумує пісок.
     Наступного дня бачить пісок молоду, красиву дівчину з хустиною в руках. Набрала вона  глину і завернула іі в хустину. Дивиться пісок на дівчину та й думає: «Що вона  в ній розгледіла?».
     А дівчина тим часом йде до майстерні, щоб займатись улюбленою справою – виготовленням посуду із глини.
     Надвечір, пісок знову помітив дівчину, яка, проходячи повз нього, тримала в   руках невеличкі чашки й блюдця.
     «Ого! Які ж гарні!», - сказав пісок, - «Напевно, одним із складників такої краси є саме я! Пісок!».
     Тут глина не втрималася і каже: «Ні, ти дуже сипучий! Не вийде з тебе таких виробів!».
     Соромно стало піску і він вирішив попросити вибачення в глини. Вона й не образилася і  відповіла: «Звісно вибачу! Адже кожна корисна копалина має свою роботу і своє призначення!».