Телефон: +380667721002
: м. Київ, вулиця Пушкінська, 7
: м. Київ, вулиця Срібнокільська, 1А
: м. Київ, вул. Русанівська набережна, 4
Кошик порожній
У кошику товарів: 0
Головна > Конкурс "Давай, Пиши!" > Поля на канікулах. Авторка - Катерина Лобан

Поля на канікулах. Авторка - Катерина Лобан

22 травня 2020 р. 17:04
     У селищі Димер, у кінці вулиці Медова був будиночок із сім’єю: мама Марина, тато Роман, який був постійно на роботі, і я! -  Оля, та ще моя сестра Поля.
     Одного разу я, мама та сестра  пішли до магазину. Я купила шоколадне морозиво, Поля - печиво у формі шоколадного коня, а мама – булочку з яблучним повидлом. Коли ми сіли на лавку у сквері, до нас підбігла собачка і Поля відразу почала її гладити і бавитися. Через деякий час я покликала Полю, щоб витерти їй руки. Як тільки вона підійшла, то та собака стрибнула на мамину булку, вихватила її і побігла до будинку поруч. Я не знала, що робити! Поля почала хіхікати! А мама була такою сердитою, що мало не погнала за нею і не залізла у кущі!
     Ми повернулися додому з поганим настроєм, ну, крім Полі, звичайно.
     Коли ми дійшли до будинку, то там стояла дуже знайома біла машина. І раптово з неї вийшла моя тітка Маша! Я і сестра побігли обійматися з тітонькою. Потім вийшов її син Коля, який дуже боїться собак і має алергію на котів. Далі вийшов Вова (це також мій двоюрідний братик), який любить гратися з комахами. Ми всі зайшли в дім і мама почала розповідати про те, як та собака нахабно забрала її булочку з яблучним повидлом. Тітка уважно слухала і кивала головою.
     А я робила вигляд, наче слухаю і, подекуди, вставляла коментарі.
     Раптово я почула крик Полі! Там був Вова - він забрав її ляльку Любу і побіг на вулицю. І почалося - всі за ним (крім Полі), зчинився галас та метушня. Вова кинув ляльку так високо, що вона перелетіла паркан і впала в сусідньому дворі. Я з мамою пішла туди. Нам відкрила тітонька Женя.

     - Ви, напевно, шукаєте цю ляльку? – сказала сусідка і показала Любу.
     Ми подякували і весело пішли додому, а коли повернулися, то побачили, що Поля дружно грається з Вовою.
     - О, ви вже тут! Справа в тім, що Люба вдома, а у вас Наталка.
     Я була розчарована, а мама просто пішла і сіла на дивані, де знову бідкалася на свою долю. Та її перебила тітка Маша.
     - Тобі треба на відпочинок! Їдеш на Гаваї!
     Мама поспіхом почала збирати валізи. І знову вереск Полі – всі до неї.
     - Я не хочу, щоб матуся поїхала назавжди на Гаваї! – пронизливим голосом сказала сестра. Мама почала гладити її по голівці і заспокоювати.
     - Я не назавжди їду, скоро повернуся.
     Тітка Маша вже подзвонила у службу таксі і за 10 хвилин під’їхала машина, водій погрузив валізи і забрав нашу маму. Всі виглядали сумними, так як і я.

     На наступний день усі весело чекали тата, бо знали, що в нього відпустка на три тижні – і останній день – це мій День народження!
     І ось в дім заходить тато!

     -  Я вдома!
     - Ура, татко!
     - Татусю!
     - Хрещений Романе!

     Усі були раді його бачити та тато запитав розгублено:
     - А де це наша ма…
     Ще не встиг сказати, як одночасно викрикнули Поля і Вова.
    - Вона на Гавайях!
    - Вона на Гавайях!
     Спочатку тато не вірив, а коли тітка підтвердила і дала телефон, промовивши:
     - 306699748.
     - Ну, перевіримо! – хитро сказав татусь. І скоро пролунав мамин голос
     - Привіт, Ромчику!
     - А ти де? – поцікавився тато.
     - Я тільки вийшла з літака. Ну, бувай!
     Татко був дуже здивований.
     - То ж це правда…
     - Так-так. – сказала Поля.
     Коли тато перевдягнувся, трішки відпочив та ми всі пообідали, то поїхали на річку! Там були гарні краєвиди, веселі люди і найголовніше – варена кукурудза! Ми розклалися на березі річки, поблизу деревця, яке називається верба. Всі дружно поласували смаколиками.
     Потім всі пішли купатися. І раптом гучний вереск Вови!
    - Я тону!!! Я тону!!!
    Тут вибігає, як супермен, наш сусід дядько Анатолій (працює тренером у спортивному клубі). Ось він уже підхвачує Вовика на плече, а той:
     - Я пожартував!!!
     Усі на річці були розчаровані таким вчинком брата – і діти, і дорослі, і рибалки… Але дядько Толя не сердився – сказав, що для малої дитини це нормальна поведінка, бо він у Вовиному віці був ще гіршим, але такі жарти недоречні. Звісно, Вовку насварили і більше не дозволяли заходити у воду. Пізно ввечері ми всі, втомлені та задоволені, поїхали додому.
     Наступного дня я неочікувано побачила біля сусідського двору гарний, модний, рожево-білий лімузин. О 12 годині ранку, коли всі вийшли на прогулянку, біля сусідських воріт стояла дівчинка. Вона була в ошатній сукні, в босоніжках, а на голові мала чудернацьку зачіску. Дівчинка оглядала нашу вулицю дуже уважно. Раптом тітка штовхнула мене під ребра і промовила:
     - Йди, познайомся з новою дівчинкою.
     Я не змогла відмовити і, підстрибуючи, побігла до сусідського паркану.
     - Привіт… - вона почала перша!
     - Привітики. – відповіла я. Ми довгенько розмовляли, виявилося, що її звати Аніта, їй 9 років і вона з Києва. Аніта просто приїхала на канікули до бабусі Галі.
     Ввечері всі навкруги підозріло розмовляли. Я хотіла прояснити ситуацію, але сестра позвала мене, щоб погратися ляльками.
     Всі п’ять днів мене не пускали на заднє подвір’я.
     І ось настав мій День народження! Всі весело привітали, що мені вже 10 років! Мені зав’язали очі хустиною і повели за будинок, а коли зняли пов’язку, то я побачила будиночок на дереві! Я була неймовірно щаслива!
     Невдовзі прийшли друзі – було частування та танці. Коли подавали торт, повернулася мама! Це був найкращий мій День народження!

     Ось і закінчуються літні канікули, скоро 1 вересня і йти до школи, але це вже зовсім інша історія:)