Телефон: +380667721002
: м. Київ, вулиця Пушкінська, 7
: м. Київ, вулиця Срібнокільська, 1А
: м. Київ, вул. Русанівська набережна, 4
Кошик порожній
У кошику товарів: 0
Головна > Конкурс "Давай, Пиши!" > Русалка проти Серени. Авторка - Коломієць Даринка

Русалка проти Серени. Авторка - Коломієць Даринка

14 квітня 2020 р. 16:59
Розділ 1. Як я стала Русалонькою

   Ура – канікули! Ура!  Я, мама і тато на Чорному морі. Ой-йой невідомий туман вкрив ранкове море! Недалеко від берега з’явилася зграя дельфінів. Це було неперевершено, захоплювало подих. Вранішній туман, теплий морський вітер ніби затягував нас у казку. Ми вирішили скупатися, але вода була ще недостатньо прогріта.
  І тут мама сказала: ”Я придумала чим ми займемося.
Я запитала: ”Чим?”  “Ти станеш чарівною русалочкою. Лягай на пісочок. Татусь назбирає ракушок і, бажано, чим побільше. Ти ж не проти, коханий?” - сказала вона.
      Мама почала вкривати пісочком мої ніжки. Хвостик був готовий. Татусь приніс ракушки, якими мама прикрасила хвостик, моє русяве довге волосся, яке від вітру розвівалося по пісочку, а також виклала мені з ракушок купальник.
   - О, яка гарна русалонька! - сказав тато.
   - Татусь хоче з нею сфотографуватися?
- запитала мама.
      Вийшло дуже гарне фото для нашого сімейного альбому, де я була як справжня русалонька, а татусь був моряком, який мене врятував. Хто ж знав, що таке трапиться через декілька років тільки навпаки...

 
Розділ 2. Серена з’являється у сні
 
    Я прокинулася від того, що хтось голосно зойкнув. Це була мама.
   - Що трапилося?- запитала я її.
   - Серена! - промовила мама.
   - Хто це, чи що це? - з подивом запитала я.
   - Це міфічна істота, яка мешкала в морських водоймах - відповіла мама.
   - Тобі приснилася справжня Серена!? - запитала я.
   - Мені наснився незрозумілий сон. Я з твоїм татом йшла берегом попід річку. З-за дерева, яке росло біля води, вийшла жінка з чорним довгим волоссям і стрибнула у воду. Тато кинувся рятувати її. Вийшовши з води, тримав її на руках. І ми пішли далі вже втрьох.
   - А де ж була я? - з цікавістю запитала я маму.
   - Давай хутчіш збиратися, бо ми запізнимося: ти в школу, а я на роботу — сказала мама.
    Думка про мамин сон не давала мені зосередитись на уроках. У школі я не могла ні про що інше думати, ніж як про мамин сон...

 
Розділ 3. Про те як мене вибрала книжка
 
    Звісно, ви зараз подумали, що це все вигадки і все таке. Але ви помиляєтеся...
Я прийшла додому, переодяглася і мерщій побігла до альбому. Знайшла фотографію і чітко роздивилася її. Але невдовзі мама мене покликала до столу.
  Зробивши уроки, я почала малювати малюнок до читацького щоденника. Потім приготувала свій  портфель до наступного навчального дня, випила стакан молока і лягла спати. Прокинувшись, я поснідала, зібралася і пішла до школи. На перерві я пішла до шкільної бібліотеки, щоб віддати прочитану книжку і зробленого по ній читацького щоденника. Бібліотекар похвалила мене і сказала самій покласти книжку на полицю. Це тому, що я дуже часто ходжу до бібліотеки, допомагаю у реставруванні старих книжок та у реєстрації нових. Я дуже люблю читати. Саме тоді, коли я ставила книжку на полицю, я ненароком зачепила іншу і вона впала на підлогу. Піднявши її, я побачила назву - “Історія Серени”.  У мене відразу з’явилися спогади про мамин сон і фото. Я вирішила взяти її почитати. Бібліотекарка сказала, що це дуже цікава книга і про неї подейкують, що ця історія правдива. Я здивувалася, а потім просто посміхнулася. Прийшовши додому, пообідала і відразу почала читати.
   
   “Жили-були дві подруги, одну звали Сільва, а другу Серена.. Сільва покохала чарівного хлопця і почала з ним проводити багато часу. Серені це не подобалося, вона старалася постійно бути з ними допоки це було можливо. Одного дня Сільва не витримала надокучливої компанії подруги і сказала їй про це. Серена запевнила її про те, що, навіть і подумати, не могла, що зайва. Серена сказала, що дуже любить Сільву і бажає їй добра. Але насправді у ній виросла заздрість, затаїлася образа на подругу. Далі все продовжувалося так само, тільки Сільва залишалася наодинці зі своїм хлопцем -  там несподівано і, зовсім випадково, з’являлася Серена. Тому, що вона за ними таємно слідкувала. Сільва вирішила назавжди розірвати дружбу з Сереною, сказавши їй про це. Серена усамітнилася, багато думала і  вирішила як помститися своїй подрузі. Вона зробить все так само. Через те, що Сільва зруйнувала їхню дружбу, вона зруйнує її щастя. За допомогою Серена звернулася до чаклунки. Чаклунка виготовила для неї чарівний кулон, і сказала: ”Через місяць підеш до річки, заховаєшся за дерево, коли той, чиє серце ти хочеш завоювати, буде проходити повз, стрибнеш у воду.  Він кинеться тебе рятувати. Вдай, ніби, ти без свідомості, Він винесе тебе з води на руках. Як тільки його ноги стануть на берег, відкрий очі і подивися йому у вічі. Місячне світло освітить кулон - і Він стане твій. Але за це ти щоночі ставатимеш русалкою і плаватимеш у морі."
   Сільва була щаслива в шлюбі, мала крихітну доньку і, навіть, не здогадувалася про те, що її чекає... Минув деякий час.
    Все сталося так як казала чаклунка. Серена отримала того кого хотіла, сьогодні у неї весілля з Ним.
    А Сільва була розлучена і кожен день плакала.
 
   Минали дні. Серена була щаслива наодинці. ЇЇ чоловік з усім погоджувався, не суперечив, схожий він був на іграшку, яка функціонувала згідно заводських налаштувань. Серені було сумно. І вона його запитала, чи кохає він її. Його відповідь її обурила. Він їй сказав, що не знає такого слова кохання. Але він знає, що воно в нього колись було.
    Промайнув рік. Чоловік запросив Серену прогулятися по берегу. Вона швидко збираючись, випадково порвала ланцюжок кулону і дуже засмутилася. Чоловік їй сказав, що вона гарна і без нього. Пішли  хутчіш, поки гарна погода. Назустріч їм йшла жінка з дівчинкою. Це була Сільва з донькою. Їхня зустріч відбулася на місці, де рік тому Серена причарувала чоловіка подруги. Місячне світло освітило заплакані очі коханої і два оченятка - намистинки рідної доньки. І в цю  мить чари зникли. Повернувшись додому, Серена, навіть, не очікувала того, що відбудеться. Чоловік повільно зібрав її речі і викинув з балкону, сказавши: ”Серено, забирайся туди, де тобі і місце!”. Розлючена Серена збирала речі у подвір’ї під балконом, а  коли підіймала розірваний ланцюжок з кулоном, то заприсяглась мстити всім одруженим чоловікам. З того вечора вона стала повелителькою підводного царства.
     Серена була середнього зросту, струнка з довгим чорним волоссям і темно-карими очима. І все б нічого, якби не чарівна дія кулону, завдяки якому очі сяяли як зорі, а зуби при посмішці — як перли морські. Вона терпляче очікувала свою жертву. А потім вибігала із-за дерева і стрибала у воду. Чоловік, який  проходив повз, кидавсь на допомогу, стрибаючи у воду теж. Виносив її на руках на берег. А далі вона причаровувала його своєю красою, якою наділяв її чарівний кулон. Чоловік ставав приречений...”
 
   - Десь я таке чула - подумала я.
   - Це ж так само як у маминому сні! -  згадавши, зойкнула я.
   - Що ж буде у книжці далі і який зв’язок має сон — подумавши, продовжила читати...