Телефон: +380667721002
: м. Київ, вулиця Пушкінська, 7
: м. Київ, вулиця Срібнокільська, 1А
: м. Київ, вул. Русанівська набережна, 4
Кошик порожній
У кошику товарів: 0
Головна > Конкурс "Давай, Пиши!" > Вибір принцеси Росини. Авторка - Ігнатієвська Анжеліка

Вибір принцеси Росини. Авторка - Ігнатієвська Анжеліка

11 квітня 2020 р. 18:25
   Давно-давно в одному королівстві була собі принцеса  - дочка короля Джеліо. Звали її Росина, була вона трохи вередлива, але кмітлива. Мами її не стало дуже рано. Росина дуже сумувала за нею. Після того як не стало її мами вона не хотіла слухати батька.
   Та одного дня сталася дивна пригода. Король покликав Росину до себе і сказав:
 - Якщо ти за сьогодні не вибереш собі нареченого, то я сам тобі його виберу!
   Принцеса не могла заперечити, тому кивнула головою на знак згоди і пішла.
   Король покликав п‘ятьох принців, а далі йому вже не потрібно було кликати, вони самі з‘їжджались. Всі принци вишикувались в ряд. Та юній королівні не сподобався жоден із них.
   Тоді король розсердився і скликав усіх юнаків того королівства. Королівні сподобався лише один простий юнак із найближчого села. Звали його Руслан. Підійшла вона до короля і сказала:
  - Мені подобається отой юнак, звати його Руслан.
   Король встав з трону, підійшов до юнаків і сказав:
  - Кого із вас звати Русланом?
   Руслан ступив крок вперед і сказав:
   - Мене звати Руслан.
   Король роздивився його та пирхнув, підійшов до Росини і каже:
   - Ти хочеш за такого юнака вийти? Та він же все твоє майно спустить на нуль!
    Королівна промовчала. Та батько не відступав:
      - Я виберу чотирьох претендентів, а ти одного.
     Росина погодилася. Король вибрав чотирьох принців, імена яких були: Філіп, Леон, Себастіан і Крістоферсон. Королівна ж вибрала Руслана. Тоді король пішов на свій балкон і виголосив:
   - Через два тижні юнаки, яких вибрав я і королівна, будуть змагатися. Той, хто першим пройде всі мої перешкоди, стане нареченим королівни.
    Наступав останній тиждень. Принци готувалися, вони билися мечами. Тільки Руслан робив все, як завжди: рубав дрова, збирав картоплю …
   І ось настала остання ніч. Четверо принців не спали, а все думали, які ж там перешкоди будуть. Тільки Руслан міцно спав.
   Рано вранці всі п‘ять юнаків уже стояли перед королем. Король сказав:
   - Зараз ви зайдете в приміщення з п‘ятьма відділами. Кожен зайде в один із них і побачить перед собою ще одні двері. Тоді виключиться світло і посипляться сотні ключів. Серед тих ключів ви маєте знайти один, який відкриє двері. Як тільки двері відчиняться, зразу зайдете в наступну кімнату. Там я розкажу вже про наступне завдання.
  Все сталося, як казав король: було там п‘ять приміщень, потім  виключилося світло і посипалися сотні ключів. Четверо принців були дуже сонні, вони ж не спали цілу ніч і тому з напівзакритими очима  перебирали ключі. Скоро вони заснули.  А за той час, поки принци ще перебирали ключі, Руслан звикав до темноти. Він уважно подивився на ключі і побачив найблискучіший, взяв його, спробував відкрити ним двері. Двері відкрилися. Руслан зайшов в кімнату повну туману. Роздивився  довкола і побачив маленького фіолетового дзвоника. Руслан доторкнувся до нього і почув голос короля:
   - Ти перший добрався до другої кімнати. Ось твоє завдання: Зараз тут з‘явиться сад, в якому ростуть: яблуні, груші, сливи і апельсини. Ти мусиш знайти три апельсини, на яких намальовані сукні: на середньому має бути рожева сукня, на правому червона, а на лівому зелена. Тільки запам‘ятай кольори! І ці три апельсини мають бути на вершечку дерева.
    Руслан запам‘ятав, що йому сказав король. Тоді дзвіночок зник і розсіявся туман. З‘явився прекрасний сад. Руслан пішов шукати. Заліз на перше дерево - це була яблуня. Він роздивлявся-вдивлявся, сидячи на верху, і побачив аж в самому кінці саду апельсинові дерева. Тоді врешті зліз.
   Раптом появився один із принців. Це був Філіп. Філіп не слухав короля, він зразу пішов шукати три сливи, на яких намальована малина. Філіп залазив на кожне дерево і дивився, чи це раптом не сливи, на яких намальовані малини?
    А Руслан за той час пішов в кінець саду і заліз на одне із апельсинів. Там були апельсини не такі, як йому були потрібні. Руслан напружив очі і вдивлявся в наступні дерева. Раптом він побачив саме те, що шукав. Порахував, скільки дерев йому треба пройти, зліз і пішов відраховувати. Тоді забрався на необхідне дерево і побачив, що там дійсно були ті апельсини, які йому потрібно було знайти. Руслан миттю зірвав їх, і тут з‘явилися двері в повітрі. Так юнак зайшов в третю кімнату.
   Там було багато обладунків. Руслан узяв залізного меча, потримав.
  - Щось залегкий… – подумав він.
   Другою рукою ненароком доторкнувся меча і той зігнувся. Руслан вирішив не брати обладунки. Понишпорив і знайшов кришку від каструлі та сковорідку. Тут появився Філіп і, не думаючи, взяв найгарніші обладунки.
   Раптом з‘явився дракон. Філіп хотів вбити дракона мечем, та меч одразу розламався. Тоді Філіп хотів захищатися щитом, але той теж розламався. Філіп зник, немов провалився крізь землю.
   Руслан підійшов до дракона. Той дихнув на нього полум‘ям, та Руслан наставив сковорідку. Полум‘я відбилося від сковорідки і обпалило дракона.
   Раптом відкрились двері, які були за спиною дракона. Від яскравого світла Руслану засліпило очі. Після того, як звик, відкрив очі - перед ним стояло четверо сумних принців, злий король і сяюча від радості королівна.
  Король мусив змиритися з долею і сказав:
  - Ти пройшов перший всі мої перешкоди. Ти станеш нареченим королівни.
    Незабаром відбулося весілля. Мати Руслана тепер теж зажила дуже гарно, і братам його меншим відтоді також усього було вдосталь. Однак всі вони відмовилися жити в палаці, бо звикли до роботи в селі і не хотіли ледарювати. Через рік у Росини народився син, назвали його Філагрій, що в перекладі означає той, що любить село.