Каваленд. Хто, як і навіщо винайшов наш улюблений напій

Новинка Хіт
  • Фото 5
  • Фото 6
  • Фото 7
Код товару:
978-617-7965-26-7
В наявності
199 грн
Кількість:
0
  • Виробник:Лабораторія
  • Код товару:978-617-7965-26-7
  • Рік видання: 2021
  • Формат: 145x215 мм
  • Обкладинка: М'яка
Опис:

У XX столітті один англійський торговець Джеймс Гілл хитрістю і жорстокістю зміг побудувати цілу кавову імперію в Республіці Ель-Сальвадор. Як йому це вдалося? Цю фантастичну і маловідому історію розповідає автор цієї книжки, дослідник історії їжі, роботи та капіталізму, учасник Гарвардського наукового «Проєкту з вивчення справедливості, добробуту та економіки» Огастін Седжвік. Він показує, як ми щодня п’ємо каву і навіть не замислюємося, в яких умовах її могло бути зібрано і змелено. На плантаціях Джеймса Гілла панували нелюдські умови — кава стала майже символом капіталізму, тож людям, які знаходилися в підпорядкуванні власника плантації, доводилося працювати ще більше і потужніше.

 

Ця історія фактично пояснить читачам макроекономічні, соціальні та політичні процеси на цілком звичному і наочному прикладі — процесі вирощування кавових зерен.

 

Про автора

Огастін Седжвік - викладач історії та культури Америки в Міському університеті Нью-Йорка.

 

Чим хороша ця книжка:

  • Кава набула популярності й перетворилася на необхідний атрибут сучасного суспільства усього за 200 років. І цю історію становлення її як надзвичайно поширеного фактично наркотику мало хто знає. А особливо любителям кави мало відомо про жорстокість, яка панувала на кавових плантаціях, і про Джеймса Гілла, засновника однієї з перших кавових династій у XX столітті.
  • У книзі стільки перипетій, що часом забуваєш, що читаєш не про наркобаронів, а про виробників звичайної, здавалося б, кави.

 

Цитати з книжки

Давні уявлення медицини про каву

Медична думка тієї епохи вважала, що існує чотири «тілесні соки»: кров, флегма і два види жовчі — чорна й жовта. Хвороба — це порушення «рівноваги» тілесних соків, а завдання лікаря — відновити її за допомогою дієти, кровопускання або, на крайній випадок, хірургічної операції. Їжу класифікували за чотирма категоріями: «гаряча», «холодна», «волога» й «суха». Проте кава, як, до слова, чай і шоколад, не вписувалася в якусь одну категорію. Вона гаряча і стимулює, але водночас охолоджує і має сечогінний ефект. Кава вступала в суперечність з уявленнями про організм людини, які панували добрих півтори тисячі років. По-різному уявляли й ефект кави. Пропоненти нового напою стверджували, що кава зміцнює організм, а опоненти вважали, що вона викликає нездорові наслідки, зокрема імпотенцію.

Про зв'язок кави та воєн

Пік виробництва кави на Гаїті провістив і його кінець. Кава — продукт імперської влади і рабовласницької системи — стала жертвою Гаїтянської революції, яка почалася 1791 року з повстання рабів і закінчилася скасуванням рабства та проголошенням незалежності1804-го. Втративши Гаїті, найціннішу колонію Франції на Карибах, Наполеон перемкнувся на Європу і 1808 року вдерся в Португалію, маючи на меті захопити лісабонський порт. Португалія удару не витримала, і королівський двір утік за океан у Ріо-де-Жанейро. Щоб якось пожвавити місцеву торгівлю, португальський король дозволив заходити в бразильські порти кораблям зі США, які привозили рабів і йшли назад із вантажем кави. Невдовзі бразильські плантатори кинулися випалювати землі під нові плантації. За димом пішло майже 8000 квадратних кілометрів лісів: сірий попіл випадав навіть у центрі Ріо, а сонце світило, ніби крізь закопчене скло. У 1790 році штат Ріо-де-Жанейро виробляв лише одну тонну кавових зерен, суто для місцевого споживання. Уже в 1830-х роках Бразилія обігнала острів Ява, а на середину ХІХ століття сотні тисяч бразильських рабів виробляли 50 відсотків усієї кави у світі — і все тільки починалося.

 

Як з'явилася «перерва на каву»

Попри рекламні зусилля виробників кави, вирішальний внесок у те, що в країні утвердилася повноцінна перерва на каву, зробили самі робітники. Вони звикли пити каву на робочому місці під час війни і не хотіли відмовлятися від цієї звички навіть після того, як робити перерву перестали. «Втекти на каву» стало щоденним ритуалом на фабриках і в конторах, і це, як писав журнал «Форбс»,«руйнувало виробничі графіки». Урешті-решт роботодавці кинули боротися з реальністю і включили цю практику в робочий день. На початку 1950-х у широкий вжиток увійшло поняття «кава-брейк»: воно відбивало новий консенсус, що час на каву — це органічна частина нормального робочого дня.


Супутні товари:

Відгуки (0):
Залиште відгук

На поточний момент немає жодного відгуку.
Ваш відгук стане першим.
Розкажіть іншим користувачам сайту про переваги та особливості сайту, поділіться вашими враженнями і думками про придбаної продукції.

Залишити відгук

Дякуємо за залишені відгуки. Для того, щоб залишити відгук Вам просто заповніть форму нижче.