Маленькі секрети великої любові до читання. Або як це відбувається в дітей

Часто нам хочеться отримати пораду не від психолога з Інтернету, який сухо розповість, що і як владнати, звівши всіх до спільного знаменника. Так ми, матусі, ділимось досвідом на дитячих майданчиках, батьківських зборах чи в інтернет-спільнотах. Часто навіть після візиту до лікаря нам хочеться поділитись-порадитись з подругою, бо ж «вони це вже проходили». Сьогодні публікуємо розмірковування і досвід Олени Жупанової про різні аспекти дитячого читання.

Дружина. Мама. Викладач. Щаслива. Саме так у чотирьох словах можна розповісти про Олену.
Олена викладає англійську мову дітям від найменшого віку до десяти років. Вона всім серцем любить свою справу, адже щасливі і усміхнені дітлахи тому найяскравіша ілюстрація. Їй подобається спілкуватись з мамами своїх учнів, підтримувати їх і нагадувати, що їхні діти – розумні, веселі, добрі , чутливі і найкращі. А нещодавно, Олена відкрила власний навчальний центр Greystone English, але сьогодні ми просто змушені були розпитати в Олени про інше — як їхній родині вдалося виховати такого чемного читаючого хлопчика. Особливо побачивши на власні очі, що хлопчик, якому було шість років, проковтнув грубеньку книжку "Авіа" за дві години!


Моєму синові Іллі сім з половиною років. Він дуже багато читає. Ні, не так. Він ДУЖЕ багато читає, як на свій вік. Нас з чоловіком часто запитують, як ми це зробили – як привчили його читати? Дехто навіть вважає, що ми володіємо якимось спеціальним таємним методом навчання дитини читанню.

Але насправді все трохи не так.

У нас нема ніякого таємного методу. Більш того, ми не ставили собі за мету неодмінно будь-якою ціною прищепити любов до читання. Однак, якщо подумки повернутись назад на п’ять-шість років, я можу згадати ті речі, які, можливо, свого часу вплинули на нашу дитину.

Почну з найбанальнішого і найочевиднішого. Ми дуже багато книг читали дитині вголос. Почали це робити з найменшого віку, відколи він міг хоча б кілька хвилин всидіти на місці. Це було десь у вісім або дев’ять місяців, а книги були з цупкими сторінками і великими малюнками. "Абетка" від Абабигаламаги - найулюбленіша перша книга.

Насправді, читання дитині вголос лише здається банальним і очевидним.

Що вийде, якщо умовно розкласти процес читання на складники? По-перше, власне читання – тобто сприйняття букв, слів та речень, в яких закодовано певну інформацію. Потім ця інформація перетворюється в нашій уяві на образи. Образи викликають у нас певні емоції – це широка палітра відчуття від захоплення чи радості до страху або гніву.  

Я вірю в те, що першочергове завдання батьків – це дати дітям можливість відчути емоції від книги. Показати, що їх можна відчувати, і як це захоплююче і неймовірно радісно, коли в твоїй уяві народжуються невідомі тобі раніше міста і герої.

Після цупких книжечок з малюнками ми поступово перейшли на книги з короткими віршиками, потім з довшими (в той час улюбленою книгою були Улюблені вірші частина 1), і почали з’являтись короткі прості історії, такі як Мед для мами або Вовченятко, яке запливло далеко в море. Поступово з віком історії ставали довшими, а книг в нашій оселі ставало все більше. Ближче до 5 років улюбленими були Лісова школа і Тореадори з Васюківки Всеволода Нестайка, а також різноманітні енциклопедії – син зацікавився спочатку динозаврами, потім космосом.

Коли я пишу, що ми багато читали вголос, я справді маю на увазі багато. Щоб ви приблизно уявили обсяг, скажу що, наприклад, коли Іллі було п’ять, мій чоловік прочитав вголос всі шість книг циклу «Чарівник смарагдового міста» Олександра Волкова.

І тут я підходжу до критично важливого моменту. Багато батьків чекають, коли ж їхні діти почнуть нарешті читати самі. Коли дитина може більш-менш скласти склади у слова, їй дають в руки книгу і кажуть: «Читай, ти уже вмієш». (Дехто навіть змушує читати якусь кількість сторінок в день, просто так або за винагороду).

Гадаю, що так робити не варто. На мою думку, читати вголос треба до тих пір, доки дитина просить вас. Це може тривати і до шести-семи років, а може і довше. Чому я так вважаю? Подумайте, скільки операцій повинен здійснити дитячий мозок для того, щоб зрозуміти зміст прочитаного. Продертися крізь усі ці гачечки і палички, які дорослі називають буквами, скласти їх докупи в слово і потім в речення, й озвучити. І зрозуміти зміст прочитаного. Це дуже складне завдання! І найважливіше – так можуть зникнути відчуття від книги, про які ми говорили вище. Зникає уся магія. А це дуже сумно.

А ще в п’ять чи шість років діти можуть сприймати набагато складніші й довші історії, ніж ті, які вони можуть прочитати самі. Тобто, в той час як ви просите п’ятирічну дитині читати коротке оповідання з читанки, їй може бути цікавіше послухати довгу історію про слона Ґудзика або про кротенят, які вона самостійно опанувати ще просто не в змозі.

Ми читали синові трохи довше, ніж до шести років. Більш того, рівно в шість він сам ще не читав взагалі. Жодного слова і жодного складу. Хоча й  знав усі букви.

Найкраще у вивченні літер йому допомогла не якась з методик, і не букви на магнітах, які я, як багато інших мам, купила і приклеїла на холодильник, а гра в планшеті «Мишеняткова абетка» і електронна пошта – він писав короткі електронні листи бабусі або мені (а я в цей час сиділа поруч і читала їх, і одразу ж відповідала – це викликало неймовірну радість).

На мою думку, раннє читання ніяк не пов’язане з любов’ю до читання взагалі. Тобто, друге не обов’язково випливає з першого. Любов до читання – це і  є емоції, і бажання їх переживати знову та знову. І якщо ви – прихильник раннього розвитку і навчаєте малюка читати з крихітного віку, ви все одно маєте пам’ятати про читання книг вголос. Адже саме так виникають відчуття.

В шість з хвостиком років Ілля почав сам читати. Просто прийшов час і він був готовий. Спочатку довго читав лише ті книги, які вже були прочитані нами багато разів перед тим – очевидно, так йому було легше, адже багато текстів  з них він пам’ятав. Потім поступово перейшов до нових. Зараз, наприклад, читає п’яту частину «Гаррі Поттера».

Якщо ви дочитали до цього моменту, і вам нестримно хочеться побігти до своєї дитини і вже починати їй читати вголос, прошу затриматись вас ще на хвильку. Бо зараз я скажу ще одну важливу річ.

Я працюю з дітьми дошкільного й молодшого шкільного віку. І знаю, наскільки всі діти різні. У кожної дитини свій темп навчання і розвитку. Хтось не може всидіти на місці довше трьох хвилин, а хтось може навіть годину старанно клеїти аплікацію. Хтось любить історії про принцес і розмальовки, а хтось – битись уявними мечами і їхати верхи на уявному коні. Хтось в чотири роки без зусиль запам’ятав усю англійську абетку і навіть намагається читати англійською, а комусь в цьому віці ще важко запам’ятати українські літери.

Пам’ятайте, що не слід порівнювати свою дитину з іншими. Підганяти її до якихось рамок і норм. Змушувати читати і любити книги, бо ніби як уже пора. І дитина знайомих вже давно читає.

Я знаю, це легше сказати, ніж зробити, тому що я сама – мама. Але постарайтесь.

Якщо зараз я пишу про свого сина, який читає Гаррі Поттера, це зовсім не означає, що якщо й ви читатимете і купуватимете книги, як я, то й ваша дитина в сім років так само багато читатиме.

Але я вірю, навіть точно знаю, що якщо ви подаруєте своїй дитині радість від спільного читання, це обов’язково принесе свої плоди. Раніше чи пізніше.

 
Iнші статті:
  • Картка сусіда 23.06.2020
    Картка сусіда

       Ей, сусіде!      Усім привіт! "Моя Книжкова Полиця" придумала систему лояльності для сусідів…

  • День народження суперзірки укрліту Юрія Андруховича - вітаємо! 22.06.2020
    День народження суперзірки укрліту Юрія Андруховича - вітаємо!

    Друзі, цього весняного чудового дня святкує день народження Юрій Андрухович – поет, прозаїк, перекладач, кандидат філологічних наук та суперзірка укрліту! Хто ще не знайомий з його життям та творчістю, пропонуємо зробити це просто зараз: Юрій…

  • Спогади під обкладинкою 22.06.2020
    Спогади під обкладинкою

    Про авторку книжки "Бузькові вогники" не знає поки Вікіпедія і Google, та спогади її життя такі щирі та життєствердні, що читаються на одному подиху…

  • Сильна та рішуча Соня Грін 22.06.2020
    Сильна та рішуча Соня Грін

    За кожним видатним чоловіком стоїть не менш геніальна жінка. 16 березня святкуємо День народження Соні Грін, письменниці та дружини Говарда Лавкрафта – відомого американського письменника в жанрі жахів та містики…